Завдання
1. Дати відповідь на питання, опрацювавши лекційний матеріал
1. Назвіть основні задачі гігієни
2. Що
означає термін – гігієна?
3. Мета
курсу
4.
Предмет гігієни
5. Що
таке ососбиста гігієна?
6. Яке
походження слова «гігєна»?
7. Хто
вперше заснував «гігієну» як науку?
8.
Назвіть відомі прізвища у розвитку гігієни.
9. Якими
етапами характеризується розвиток гігієни?
10.
Римський етап – основні положення.
11. Яке
занчення мали Індія та Китай у розвитку гігієни?
12. Значення
епохи Відродження у розвитку гігієни.
13.
Середньовіччя та розвиток гігієни.
14.
Розвиток гігієни в Україні.
15. ВООЗ
– дайте визначення.
16.
Значення указів Петра І для розвитку гігієни.
17. Яким
чином розвивається гігієна сучасності?
18. Що таке довкілля?
19. Які фактори забруднення навколишнього середовища
Ви знаєте?
20. Назвіть основні чинники забруднення в Україні.
21. Катастрофа 1986 року. Наслідки, причини.
22. Назвіть глобальні екологічні катастрофи.
23. Як уникнути забруднення довкілля?
24. Запропонуйте свої варанти виходу з кризи щодо
екологічної ситуації у світі.
2. Завдання для самостійного опрацювання:
1. Опрацюйте матеріал - Михайло Голубець: «Криза
довкілля – наслідок духовної деградації і девальвації моральних цінностей».
Режим доступу: http://xic.com.ua/z-zhyttja/11-intervju/39-myhajlo-golubec-lkryza-dovkillja-naslidok-duhovnoji-degradaciji-i-devalvaciji-moralnyh-cinnostejr.
Визначте основні положення. Законспектуйте.
2. Перегляньте НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ З ПРОБЛЕМ МЕДИЧНОЇ
ЕКОЛОГІЇ, ГІГІЄНИ, ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я ТА ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ. Режим доступу: - http://www.dovkil-zdorov.kiev.ua/. Які
основні питання висвітлює?
3. Тези до теми: Вплив природних та антропогенних факторів на живі істоти.
4. Ознайомтеся з матеріалом. Режим доступу: http://cd.greenpack.in.ua/zdorovya-ta-dovkillya/.
Розробіть презентацію «Екологічні небезпеки».
3. Складіть глосарій основних понять лекції
4.
Розробіть презентацію «Видатні постаті у розвитку гігієни».
1) 1.Гігієна та її основні завдання. 2. Особиста гігієна: розпорядок дня, гігієна сну, раціональне харчування, гігієна тіла, гігієна одягу, гігієна взуття, відмова від шкідливих звичок (куріння, вживання алкогольних напоїв та ін.). 3. Раціональне харчування і фізичні вправи - найважливіший фактор зміцнення здоров'я і підвищення працездатності людини. 4. Гігієнічні правила організації і проведення самостійних занять фізичною культурою і спортом. 5. Гігієнічні вимоги до спортивного одягу та взуття з урахуванням метеорологічних умов, місць проведення занять, спортивного інвентарю і обладнання. 6. Особливості режиму життєдіяльності займаються фізичною культурою і спортом. 7. Допоміжні гігієнічні засоби відновлення і підвищення працездатності: гідропроцедуи, лазні та теплові камери, масаж і самомасаж (основні процедури самомасажу), штучне ультрафіолетове опромінення, іонізоване повітря. 8. Профілактика захворювань засобами фізичної культури. 9. Гігієнічні основи загартовування. 10. Загартовування повітрям, водою і сонцем.
ОтветитьУдалить2)Гігіє́на — наука, що вивчає закономірності впливу на організм людини та суспільне здоров'я комплексу чинників довкілля з метою розробки гігієнічних норм, санітарних правил, запобіжних і оздоровчих заходів.
3)Контроль за розвитком та станом здоров'я дітей.
4)Предмети гігієни
ОтветитьУдалитьУ кожної людини повинні бути особисті необхідні предмети гігієни.
Мило. Рушник. Зубна щітка. Мочалка. Пінцет. Бритва. Манікюрні інструменти. Гребінець. Крему і скраби в баночках (які беруться пальцями). Дезодоранти.Одежда. Бальзам, блиск і помада для губ.
5)Особи́ста гігіє́на — галузь гігієни, яка розробляє питання збереження та зміцнення здоров'я людини шляхом дотримання раціонального гігієнічного режиму в побуті, особистому житті та трудовій діяльності. До таких питань належать: догляд за шкірою і порожниною рота, гігієнічне утримання житла, одягу, взуття та ін. Невід'ємним елементом особистої гігієни є раціональна організація режиму праці, відпочинку і розпорядку дня. Розпорядок дня має передбачати правильне чергування пасивного і активного відпочинку з включенням необхідного обсягу фізичних вправ (ранкова зарядка, заняття спортом, прогулянки), загартовуючих процедур (з використовуванням повітря, води і сонячної радіації), нічного сну, тривалість якого визначається з урахуванням вікових і індивідуальних особливостей людини та характеру її роботи. Особливе значення в має раціональне харчування (правильний розподіл споживання їжі протягом доби та її повноцінність за набором поживних речовин), а також додержання гігієни статевого життя. Дотримання правил особистої гігієни сприяє зміцненню здоров'я людини і запобіганню різним захворюванням.
6)Його походження пов'язують ще з ім'ям богині здоров'я Гігієї, яка була дочкою бога медицини Ескулапа.
7)О.П.Доброславин написав перші оригінальні підручники російською, заснував перший гігієнічний журнал "Здоров'я" і гігієнічний суспільство. О.П.Доброславин збагатив гігієну цінними експериментальними
ОтветитьУдалить8)«Я вірю в гігієну. Ось де полягає істинний прогрес нашої науки. Майбутнє належить медицині запобіжної. Ця наука принесе безсумнівну користь людству »
Н. І. Пирогов
(«Загальнодоступне керівництво до попередження хвороб і збереження здоров'я» - Ф. Ф. Ерісмана)
8)Медицина як наука має свою неповторну історію, котру можна вивчити лише за умови знання її джерел. Медицина є своєрідною системою наукових знань у галузі збереження здоров'я людини, запобігання захворюванням, лікування хворих і тому тісно пов'язана з іншими галузями науки. Історію медицини можна вивчати лише в нерозривному зв'язку із загальною історією культури людства. Спеціальна її галузь висвітлює розвиток гігієни. Знання історії гігієни розкриває широкі перспективи збагачення світогляду людини, допомагає пізнати багатогранні аспекти досягнень інших наук, врешті визначає рівень культури народу. Знання історії гігієни доводить важкість і тривалість шляху, який характеризує її розвиток і розвиток санітарної справи. В Україні цей розвиток має свої особливості стосовно місцевих санітарних організацій, хоча, на жаль, він залишається ще й досі найменш вивченою частиною історії медицини і охорони здоров'я.
1. Метод санітарного обстеження - Полягає в обстеженні і описі об'єкта в акті, із зазначенням термінів виконання пропозицій щодо усунення виявлених недоліків.
2. Лабораторно - інструментальний метод включає різні фізичні, санітарно-хімічні, бактеріологічні дослідження харчових продуктів, води, грунту, повітря.
3. експериментальний метод включає штучне відтворення різних умов середовища і вивчення зрушень в організмі тварин.
4. клінічний метод - Дозволяє при спостереженні в лікарнях або при диспансерному обстеженні виявляти в організмі зміни. Виникаючі під впливом чинників навколишнього середовища.
5. Санітарно - статистичний метод - Дозволяє вивчати показники здоров'я населення (вимірювання зросту, окружності грудної клітки, сили м'язів і т. Д.), Захворюваності та демографії (смертність, народжуваність, середня тривалість життя і т. Д.).
10)Будь-яка історична форма права, включаючи і римське право, об'єднує в собі право публічне і приватне. Поняття сучасного приватного права можна визначити як сукупність правових норм, що регулюють майнові відносини між учасниками обігу методом рівності сторін (таке тлумачення, зокрема, подає О. А. Підопригора). Сучасну приватне право регулює також деякі особисті немайнові відносини. Майнові відносини, основані на підпорядкуванні однієї сторони іншій - фінансові, бюджетні, сімейні тощо - сучасним цивільним правом не регулюються. Дві тисячі років назад розподілення приватного і публічного права проводилося за дещо іншим принципом. Так, римський юрист Ульпіан запровадив таке розмежування: публічне право - це те, яке звернене до статусу Римської держави, а приватне - те, яке чітко має на увазі вигоди окремих осіб. Тим самим в основу чітко поділу покладено характер інтересів: публічне право стосується інтересів держави, приватне - окремих осіб. Це основна, але далеко не єдина принципова відмінність двох форм.
ОтветитьУдалить11)Великий внесок у становлення і розвиток хірургії був внесений до найдавніших державах Азії - Індії та Китаї. В Індії вже в другій половині III тисячоліття до н.е. склалося рабовласницьке суспільство, існували господарське життя і різні ремесла, будувалися міста, була відома писемність. Тут була виявлена відносно висока культура (культура Хараппи), що включала, як слід вважати, і медицину. Надалі індійська культура і медицина продовжували розвиватися досить інтенсивно.
Для медицини Стародавньої Індії був характерний високий рівень хірургії: найбільш видатні досягнення староіндійської медицини пов'язані саме з оперативним лікуванням різних захворювань. Про це яскраво свідчить Аюрведа, «Наука життя» - одне з найдавніших медичних творів, що відноситься до IX-III ст. до н.е. Існують три редакції цього медичного твори, у тому числі «Сушрута-самхита», автором якої був легендарний Сушрута - лікар і хірург. Він жив, очевидно, в IV ст. н.е. в Бенаресі - місті, де знаходився один з двох медичних університетів стародавній Індії; не виключено, що Сушрута був професором цього навчального закладу, що випускав лікарів і хірургів.
«Сушрута-самхита» вимагала від лікаря грунтовного знайомства з усіма галузями медицини, насамперед з хірургією, яка вважалася половиною лікарського мистецтва. «Лікар, що не вправний в операціях, приходить у ліжка хворого в замішання подібно боягузливому солдату, що вперше потрапила в бій, - стверджував Сушрута. - Лікар же, який уміє тільки оперувати й погорджує теоретичними відомостями, не заслуговує ува-вання і може наражати на небезпеку навіть життя царів. Кожен з них володіє тільки половиною свого мистецтва і схожий на птаха з одним крилом ». Більш того, Сушрута називав хірургію «першої і кращою з усіх медичних наук, дорогоцінним твором неба і вірним джерелом слави».
12)Гігієна виникла в далекому минулому з народної медицини. З метою збереження здоров’я люди використовували звички, примітивні знання та інтуїцію, які деякою мірою допомагали зберегти життя в несприятливих умовах довкілля. З часом накопичений за багато сторіч і широко використовуваний у житті досвід переріс в народну медицину.
Зрозуміло, що на початку виникнення медицини гігієна ще не могла бути наукою в нашому розумінні цього терміна. Існували лише початкові знання і примітивні правила охорони здоров’я. Але вже тоді було відомо, що лікування не запобігає поширенню масових хвороб. У стародавньому світі були поширені численні гігієнічні правила. Більше того, в античній Греції гігієнічні знання були вже не тільки накопичені, але й систематизовані. Засновник наукової медицини Гіппократ (460-370 рр. до н.е.) зробив спробу визначити значення навколишнього середовища для здоров’я людини. Особливу увагу Гіппократ звертав на клімат, місцеві умови, спосіб життя людини, працю, харчування, звички, фізичну активність. Він вперше написав суто гігієнічні трактати "Про повітря, воду і грунт”, "Про здоровий спосіб життя” та інші. Ці погляди Гіппократа мали великий вплив на подальший розвиток медицини в усьому світі.
13)Прийнято вважати, що гігієна в середньовіччі була відсутня як даність. Хоча сучасні фільми показують гарні картинки легкої і витонченої життя при французькому дворі, варто копнути трохи глибше, і ми всюди натрапляємо на історичні статті про «брудної життя» тих часів. Часто відомості настільки шокуючі, що повірити в це вкрай важко, тим більше, що часто складно зрозуміти, яка частина доступної інформації достовірна.
ОтветитьУдалитьВ епоху відродження ніяких корінних змін не відбулося: до миття тіла тодішній люд ставився підозріло: нагота гріх, та й холодно - простудитися можна. Гаряча ж ванна нереальна - дровишки коштували вже дуже дорого, основного споживача - Святої Інквізиції - і то з трудом вистачало, іноді улюблене спалення доводилося замінювати четвертованием, а пізніше - колесуванням.
Якщо в ХV - ХVI століттях багаті городяни милися хоча б раз на півроку, в ХVII - ХVIII століттях вони взагалі перестали приймати ванну. Правда, іноді доводилося нею користуватися - але тільки в лікувальних цілях. До процедури ретельно готувалися і напередодні ставили клізму. Французький король Людовик ХIV мився всього два рази в житті - і то за порадою лікарів. Миття призвело монарха в такий жах, що він зарікся коли-небудь приймати водні процедури.
У ті смутні часи догляд за тілом вважався гріхом. Християнські проповідники закликали ходити буквально в лахмітті і ніколи не митися, так як саме таким чином можна було досягти духовного очищення.
Митися не можна було ще й тому, що так можна було змити з себе святу воду, до якої доторкнувся при хрещенні. В результаті люди не милися роками або не знали води взагалі. Бруд і воші вважалися особливими ознаками святості. Ченці і черниці подавали іншим християнам відповідний приклад служіння Господу.
На чистоту дивилися з огидою. Вошей називали «Божими перлинами» і вважали ознакою святості. Святі, як чоловічого, так і жіночої статі, зазвичай хизувалися тим, що вода ніколи не торкалася їх ніг, за винятком тих випадків, коли їм доводилося переходити вбрід річки.
14)Розвиток гігієнічної науки в Україні.
ОтветитьУдалитьРозвиток профілактичного напрямку медицини в період середньовіччя та до промислового капіталізму пов'язаний із заснуванням академій та іменами відомих учених-просвітителів і лікарів з України, таких як Юрій Котермак-Дрогобич, Петро Могила, Данило Самойлович, Хома Борсук-Мойсеєв та ін. Ю.Котермак викладав медицину в Краківському університеті. Йому належить одна з перших друкованих книжок з медицини.
Митрополит Петро Могила був відомим діячем православної церкви та просвіти, заснував Києво-Могилянську академію, у стінах якої провадилось і медичне навчання.
Серед перших професорів медичного факультету Московського університету були також медики з України. Це Ф.Г.Політковський, який після закінчення Чернігівської колегії здобув ступінь доктора медицини в Лейденському університеті, вихованець Києво-Могилянської академії Хома Борсук-Мойсеєв – перший лікар, якому Московський університет надав науковий ступінь доктора медицини, у подальшому, протягом 16 років викладав у цьому університеті.
Випускником Києво-Могилянської академії був і Данило Самойлович – доктор медицини, член 12 іноземних академій. Майже все своє професійне життя Д.Самойлович працював в Україні і присвятив його боротьбі з чумою та іншими інфекційними захворюваннями.
Юхим Білопольський закінчив Чернігівську колегію, потім Петербурзьку госпітальну школу, велику увагу приділяв заходам профілактики захворювань, рекомендаціям щодо гігієни приміщень, харчування, одягу тощо.
Питанням профілактичної медицини великого значення надавали відомі українські лікарі: О.Ф.Масловський – уродженець Чернігівщини, випускник Московської медико-хірургічної школи, доктор медицини, викладач медицини у Києво-Могилянській академії; А.О.Козачківський – друг і лікар Т.Г.Шевченка; І.Я.Горбачевський – академік АН України, був ректором Пражського університету; П.П.Пелехін – викладач медицини в Києво-Могилянській академії.
О.В.Корчак-Чепурківський після закінчення медичного факультету Харківського університету працював земським дільничним і санітарним лікарем, потім завідувачем кафедри гігієни Київського медичного інституту. Автор багатьох наукових праць з профілактичної медицини.
15) ВООЗ (Всесвітньої організації охорони здоров'я),- це стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів.
16)Гігієнічні знання, засновані на життєвих спостереженнях, зародилися в далекій давнині. Перші гігієнічні трактати, що дійшли до нас ( «Про здоровий спосіб життя», «Про воді, повітрі та місцевостях»), належать перу великого лікаря Стародавньої Греції Гіппократа (460-377 рр. До н. Е.). Перші міські водогони, лікарні були побудовані в Стародавньому Римі.
ОтветитьУдалитьДо сих пір не тільки відомий, але і представляє певний науковий інтерес «Трактат з гігієни (усунення всякого ушкодження людського тіла шляхом виправлення різних помилок в режимі)», написаний великим арабо-мусульманським вченим, які народилися в Середній Азії Авиценной (980-1037). У трактаті викладаються важливі питання гігієни, пропонуються способи і засоби лікування і профілактики захворювань, викликаних порушенням режиму сну, харчування і т. П.
Однак гігієнічна наука розвивалася не тільки на основі емпіричних спостережень, але і з урахуванням нових експериментальних даних. Тут необхідно згадати гігієнічні керівництва, написані французом М. Леві (1844 г.) і англійським вченим-медиком Е. Паркс. Першу гігієнічну кафедру при медичному факультеті Мюнхенського університету в 1865 р організував Макс Петтенкофер (1818-1901). Він не тільки досліджував фактори навколишнього середовища (воду, повітря, грунт, їжу), але і створив першу школу гігієністів.
З Стародавньої (Київської, Новгородської) Русі до нас також приходять емпіричні знання про гігієну. Досить згадати відомий трактат про побут російської родини - «Домострой», де викладені основи правильного зберігання продуктів, приділено увагу дотриманню чистоти і охайності.
Багато для охорони здоров'я населення і запобігання поширенню хвороб в Росії зробив Петро I, що видав ряд указів про санітарний стан міст, про обов'язковим повідомленням про випадки інфекційних захворювань і т. П.
На особливе значення профілактичних заходів в попередженні високу захворюваність вказували багато російських лікарі: Н. І. Пирогов, С. П. Боткін, Н. Г. Захар'їн, М. Я. Мудров.
Н. І. Пирогов писав: «Я вірю в гігієну. Ось де полягає істинний прогрес нашої науки. Майбутнє належить медицині запобіжної »
У Росії гігієна як курс судно науки (судової медицини) починає викладатися в Медико-хірургічної академії (СПб) прямо з її відкриття, т. Е. З 1798 р Спочатку курс називається «Медична поліція», а з 1835 р «Медична поліція і гігієна ». Самостійна кафедра гігієни в академії і перша в Росії відкривається в 1871 році під керівництвом приват-доцента Олексія Петровича Доброславіна (1842-1889). А. П. Доброславін організував при кафедрі експериментальну лабораторію, створив першу російську школу гігієністів, він написав перші російські підручники з гігієни.
Московська школа гігієністів була створена Федором Федоровичем Ерісманом (1842-1915). У 1881 р Ф. Ф. Ерісмана був обраний приват-доцентом кафедри гігієни медичного факультету Московського університету. Він багато працював в області гігієни дітей та підлітків (до сих пір відома універсальна парта Ерісмана), соціальної гігієни, заклав основи вивчення впливу факторів середовища на здоров'я підростаючого покоління, довів, що фізичний розвиток може виступати в якості показника санітарного благополуччя дитячого населення.
17)Гігієна-наука,яка вивчає закономірності впливу навколишнього середовища на організм людини і суспільне здоровя з метою обґрунтування гігієнічних нормативів,санітарних норм і правил та профілактичних заходів,реалізація яких забезпечує оптимальні умови для життєдіяльності людини,збереження і зміцнення її здоровя та запобігання виникненню різноманітних захворювань. Лікар зобов’язаний уміти визначати стан здоровя людини і давати кваліфіковані рекомендації, щодо його збереження та зміцнення. Основою діяльності лікаря має бути не тільки вивчення захворюваності населення, його фізичного розвитку, демографічних показників, а й вивчення та діагностика передпатологічних, до нозологічних станів. Лікар повинен організувати профілактичні огляди населення, брати в них участь і аналізувати результати, проводити гігієнічну, донозологічну діагностику. Лікарю слід знати, що серед населення у 59-80% осіб напружені механізми адаптації, або розвинулись різноманітні форми дезадаптації, і тому він повинен розпізнати не захворювання, а стан здоровя і найперші ознаки його втрати. Концепція донозологічної гігієнічної діагностики ґрунтується на тому, що лікарі мають проводити диспансеризацію всіх груп населення, аналізувати її результати, формувати банк даних про стан здоровя населення.Основною метою гігієни є збереження та зміцнення здоровя людини. Основними періодами розвитку гігієни є емпіричний та експериментально-науковий. Основними завданнями гігієни є вивчення природних та антропогенних факторів навколишнього середовища та соціальних умов життя;Вивчення закономірностей впливу факторів навколишнього середовища на організм людини;Наукове обґрунтування гігієнічних нормативів;Запровадження у практику охорони здоровя гігієнічних нормативів,що були розробленні;Прогнозування санітарної ситуації на ближню та віддалену перспективу. Провідними методами гігієнічних досліджень є епідеміологічний метод,метод санітарного обстеження,метод гігієнічного експерименту,метод санітарної експертизи. Метод санітарного обстеження включає в себе санітарний опис,поглиблене санітарне обстеження. Метод гігієнічного експерименту включає лабораторний гігієнічний експеримент та натуральний гігієнічний експеримент. Принципи гігієнічного нормування :Принцип пріоритету медичних показників;Принцип пороговості;Принцип розподілу об’єктів санітарної безпеки;Принцип диференціації біологічних відповідей;Принцип відносності та періодичного перегляду нормативів;Принцип лабораторного експерименту. Основоположником гігієни як самостійної науки вважають Петенкофера. Марзєєв першим в Україні подав ідею організації санітарно-епідемічних станцій. Він вивчав санітарний сан населених пунктів і складав схеми їхньої реконструкції. Фундатором гігієни як науки в Україні був Суботін. Основними періодами розвитку гігієни є емпіричний та експериментально-науковий. Велике значення в розвитку гігієни мало вчення академіка Павлова про навколишнє середовище й організм людини, про єдність організму і необхідних для його життєдіяльності побутових умов. Над питаннями етіології і профілактики харчових отруєнь в Україні працювали професори Шкавера, Дроботько, Ніколенко. Професор Мульков, Познанський в інституті гігієни дітей і підлітків вивчали різні питання, що стосувалися умов навчання і побуту молодого покоління.
ОтветитьУдалитьОсновні напрямки наукових досліджень сучасної гігієни. Закони гігієни. Питання гігієни у програмі ВООЗ «Здоровя для всіх у 21 столітті» . Основи законодавства України про охорону здоровя та санітарно-епідеміологічне населення.
18)Довкілля— всі живі та неживі об'єкти, що природно існують на Землі або в деякій її частині (наприклад, навколишнє середовище країни). Сукупність абіотичних та біотичних факторів, природних та змінених у результаті діяльності людини, які впливають на живий світ планети. Відрізняється від інших складових навколишнього середовища властивістю самопідтримання і саморегуляції без корекції з боку людини.
ОтветитьУдалить19)Це можуть бути фактори як природного походження, наприклад, сонячна радіація, так і антропогенного, тобто такі, що виникають як результат діяльності людини. Зростаючий обсяг доказів з експериментальних робіт, епідеміологічних та екологічних досліджень підтверджує, що існує зв'язок між факторами навколишнього середовища і раком молочної залози. На ринку сьогодні присутні понад 85 000 синтетичних хімічних речовин - консервантів, пластифікаторів, пестицидів, барвників тощо, які знаходяться у харчових продуктах, косметичних засобах, засобах побутової хімії, а також в багатьох речах, з якими ми стикаємося повсякчасно і які потрапляють у довкілля. Важко вивчити вплив окремих хімічних речовин на ризик для хвороби, такої складної, як рак молочної залози, тому що час між впливом фактору ризику і розвитком захворювання може бути досить значним; ми не знаємо, з якими саме хімічними речовинами ми контактували; ми не піддаємося впливу окремої хімічної речовини ізольовано. Проте, постійно з’являються наукові докази що доводять: небезпечні фактори довкілля відіграють певну роль у зміні біологічних процесів людського організму, що безпосередньо пов’язані з ризиком раку молочної залози.
20)Прискорення темпів технологічного прогресу на нашій планеті зумовлює посилення впливу людей на природу, що призводить до якісної зміни співвідношення сил між суспільством і природою. Водночас природні ресурси є основою життя і розвитку людського суспільства і джерелом задоволення потреб.
ОтветитьУдалитьСама людина – це частиночка природи і своєю життєдіяльністю масштабно впливає на природне середовище. Змінами, які вносить людина в навколишнє середовище, вона змушує його служити своїм цілям і господарює над природою. Це істотно відрізняє людину від інших представників живого світу, які також користуються навколишнім середовищем, але впливають на нього лише в міру своєї присутності. На сучасному етапі все людство поставлене перед фактором існування незворотних процесів в природі, виникнення нових шляхів перетворення і переміщення енергії і речовин.Цей процес посилюється розвитком виробничих сил і збільшенням маси речовин, що залучаються в господарський обіг. Через це в навколишнє середовище надходить все більше й більше різноманітних речовин, які йому чужі, а часом токсичні. Значна частина з них не включається в природний кругообіг, накопичується в біосфері і зумовлює небажані екологічні наслідки. Відомо, що екологія - це наука взаємовідносин між живими організмами і сферою їх перебування, тому наслідки промислової і господарської діяльності людства можуть завдати непоправні збитки біосфері і велику шкоду людині.Забруднюючі речовини, що потрапляють в природне середовище здатні переміщуватись на досить великі відстані, а закономірність цих процесів вивчена ще недостатньо. Ці речовини мігрують у великих кількостях в контурах окремих складових біосфери. Так в атмосфері вони переносяться повітряними течіями. Ступінь їх розсіювання формується швидкістю і напрямом переміщення повітряних мас і залежить від метереологічних умов. потрапивши у воду, забруднюючі речовини окиснюються мікроорганізмами або адсорбуються частинками речовин, які є у воді.
Основними джерелами забруднення ртуттю є промислові підприємства, які скидають у водоймища неочищені викиди фарб і етилену. Багато видів сучасних виробництв характеризуються утворенням токсичних рідких і твердих відходів, для яких немає задовільних технологій очищення або знезаражування і тому вони потребують тривалої ізоляції від біосфери, хоча забезпечити таку ізоляцію дуже важко. Медициною встановлено, що надмірне забруднення повітря є однією з головних причин збільшення кількості легеневих і ракових захворювань на сухоту дітей та відхилення їхньої психіки.Газоподібні викиди в більшості галузей промисловості очищаються від забруднюючих речовин на 90 … 95% (промисловість будівельних матеріалів, хімічна та нафтохімічна промисловості).
Підвищений вміст вуглекислого газу в атмосфері призводить до того, що Земля засвоює більше сонячної енергії.
Кислотні дощі - одна із найтяжчих форм забруднення навколишнього середовища, страшна хвороба біосфери. Вони утворюються внаслідок горіння палива. Через це в атмосфері утворюються слабкі розчини сірчаної і азотної кислот. Кислотні дощі підвищують кислотність водного середовища, призводячи його до кристалічного стану. Проникнення в ґрунт таких вод веде до зміни його структури, згубно впливає на мікроорганізми, розчиняє природні мінерали і цим самим забирають у рослин їх джерело живлення. Кислотні дощі за допомогою повітряних течій переміщуються з однієї країни в другу.
Забруднення атмосфери промисловістю, транспортом і теплогенеруючими установками призвело до захворювань багатьох порід дерев. Істинною катастрофою для планети стала ерозія ґрунтів, що є наслідком невдалого сільсько- і лісогосподарування . Кожну добу в світі гине від ерозії 110 га ґрунтів, що обробляються, а на відновлення родючого шару ґрунтів товщиною 2 см необхідно до 1000 років, і достатньо одного дощу, щоб його зруйнувати.
21)Чорнообильська катастроофа — техногенна, екологічно-гуманітарна катастрофа, спричинена вибухом і подальшим руйнуванням четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції в ніч на 26 квітня 1986 року, розташованої на території Української РСР. Руйнування мало вибуховий характер, реактор був повністю зруйнований і в довкілля було викинуто велику кількість радіоактивних речовин. Відбувся радіоактивний викид потужністю в 300 Хіросім.
ОтветитьУдалить22)Чорнобиль – глобальна екологічна катастрофа.
23)Слідкуйте за тим, як ви витрачаєте воду. Чиста вода, вільно хлище з водопровідного крана, може бути не тільки джерелом величезних рахунків, але і причиною забруднення водойм. Адже коли ви виливаєте чисту воду в каналізацію, вона змішується там з брудною водою і нечистотами. Потік забрудненої води проходить через очисну систему, але, звичайно ж, не очищається повністю. Така, умовно очищена вода, знову надходить у річку, приводячи до її забруднення хімічними та органічними відходами. Виходить, що ви просто так, через недбалість, збільшили кількість брудної води у власній області. Намагайтеся витрачати чисту воду економно.
2
Якщо вирушаєте кудись на природу, обов'язково візьміть з собою побільше пакетів і мішків для сміття, щоб зібрати за собою все, що може зашкодити екології. Палити багаття і палити в лісі потрібно дуже обережно, але пожежі завдають биоценозам набагато менше шкоди, ніж гори сміття і речовини, які не розкладаються природним чином. Залишки присутності людини не тільки псують зовнішній вигляд полян і галявин, але і можуть служити джерелом хвороби і смерті безлічі диких тварин і птахів. Завжди прибирайте за собою все сміття і по можливості намагайтеся очищати галявини і ліси від сміття, залишеного іншими.
3
Подбайте про чистоту повітря. Відмовтеся від використання аерозольних балончиків, газових дезодорантів і лаків. Якщо у вас є можливість їздити на велосипеді або роликах - використовуйте її. Це дуже корисно для здоров'я, дозволяє зберегти озоновий шар і знизити концентрацію шкідливих речовин в повітрі міста. Ніколи не кидайте виробничий і технічний сміття, а також пластик, гуму або інші хімічні похідні. Продукти горіння цих речовин шкідливі для навколишнього середовища і їх утилізацією повинні займатися спеціальні заводи.
24)Незважаючи на появу уявлень про єдність Природи і Людини, їх взаємообумовленості, ці два світи в свідомості вчених XIX ст. ще не були взаємопов'язаними. Такою зв'язуючою ланкою позначилося вчення про ноосферу, яке почало формуватися В.І.Вернадським на початку нинішнього сторіччя. До 1900 р. ним був підсумований досвід багаторічних досліджень. У результаті виникла нова наукова дисципліна: біогеохімія. У книзі з такою ж назвою Вернадський розвернув широку програму еволюції біосфери з моменту її виникнення і до цього часу. Створення біохімії природно поставило нове питання - питання про місце Людини в цій картині загальнопланетарного розвитку. І Вернадський дав на нього відповідь. Вже в перші роки XIXст. він почав говорити про те, що вплив Людини на навколишню природу росте так швидко, що не за горами той час, коли він перетвориться в основну геологостворюючу силу. І, як наслідок, він обов'язково повинен буде прийняти на себе відповідальність за майбутній розвиток природи. Розвиток навколишнього середовища і розвиток суспільства стануть нерозривними. Біосфера перейде одного разу в сферу розуму - ноосферу. Станеться велике об'єднання, внаслідок якого розвиток планети зробиться направленим - що направляється силою розуму.
ОтветитьУдалитьЛюдство ставить перед собою завдання управління природою, і для цього воно повинно або зменшувати різноманітність в зовнішній природі, або збільшувати своє внутрішнє розмаїття шляхом розвитку науки, культури, вдосконалення розумових і психосоматичних характеристик людини.
Сучасна екологічна ситуація у світі, з якою пов'язані проблеми охорони і відтворення біологічних ресурсів, склалася як наслідок дії таких факторів: ускладнення і кількісного зростання антропосистеми; досягнутого рівня розвитку промисловості і сільського господарства; недостатньої уваги збоку багатьох урядів та парламентів до екологічних проблем; слабкого контролю за станом природних ресурсів; неповноти наукового пізнання організації і розподілу життя на Землі; екологічної необізнаності більшості населення.
Проблема взаємовідносин в системі "Людина—Природа—Цивілізація” належить до вічних філософських проблем. Не заглиблюючись дуже далеко в історію її становлення і розвитку, зазначимо однак, що перші екологічні кризи (локального характеру) були відомі ще в давнині і були тією основою, яка служила наочною ілюстрацією життєвої важливості даної проблеми.
Людина, як і все живе на Землі, невіддільна від біосфери, яка є необхідним природним чинником його існування. Природапредпосылка і природна основа життєдіяльності людей, причому повноцінна їх життєдіяльність можлива тільки в адекватних природних умовах. Людина може існувати лише в досить певних і вельми вузьких рамках навколишнього природного середовища, відповідних біологічним особливостям його організму. Він відчуває потребу в тому екологічному середовищі, в якому проходила еволюція людства протягом всієї його історії.